Основні сучасні напрямки розвитку біологічної зброї.

ОСНОВНІ СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ

Експерти доводять, що класичні чинники біологічної зброї становлять значну загрозу, але доцільність їх використання зменшується в міру посилення обороноздатності розвинених країн. Разом з тим, все більше занепокоєння викликають сучасні досяг­нення біо технології, передусім генноі інженерії, за допомогою яких можна суттєво удосконалити біологічну зброю для підвищення її вражаючої дії та запропонувати принципово нові види озброєння. Отже, можна стверджувати, що боєздатність біологічної зброї росте пропорційно вдосконаленню оборонної здатності передових країн. Ніхто не може стверджувати з достатньою долею вірогідності які саме дослідження проводятся в рамках секретних програм. Але основні сучасні напрямки розвитку біологічної зброї наступні:

— генетична зброя;

— функціональна геноміка;

— протеоміка;

— геноміка мікроорганізмів;

— модифікація інфекційних хвороб тварин та рослин;

— синтез,проектування та векторизація ліків.

Читать далее Основні сучасні напрямки розвитку біологічної зброї.

Історія біологічної зброї.

Історія розвитку біологічної зброї з глибокої давнини до наших часів.

Дані про використання біологічних агентів з метою знищення людей у минулому досить численні й сягають стародавніх часів. До початку «золотої пори» мікробіології (середина XIX століття) застосування її опиралося на емпіричні дані. Вдосконалення відбувалось у напрямку від примітивних форм диверсії відомим заразним матеріалом аж до широкомасштабного використання біологічних середників для штучного поширення інфекційних хвороб серед людей і тварин, головним чином поміж ворожих військовиків і коней. До наших часів використання біологічних середників не лише не втратило своєї актуальності, а навпаки, набуло витонченості і потужності одночасно. Спрбуємо розглянути розвиток біологічної зброї з VI століття до н.е. до використаня її у світових войнах і революціях ІХ-ХХ століть, військових конфліктах ХХІ стліття.

Читать далее Історія біологічної зброї.

Лейшманиозы. Коротко.

Лейшманиозы.

Лейшманиозы — группа трансмиссивных протозойных болезней человека и животных, передающихся москитами; характеризуются поражением внутренних органов, лихорадкой, спленомегалией, ане­мией, лейкопенией (висцеральный лейшманиоз) или ограниченными поражениями кожи и слизистых оболочек с изъязвлением и рубце­ванием (кожный лейшманиоз). Читать далее Лейшманиозы. Коротко.

Правець. Коротко.

ПРАВЕЦЬ

Правець або tetanus — одна із найтяжчих інфекційних хво­роб, що спричинюється анаеробним збудником — правце­вою паличкою. Характеризується ураженням нервової си­стеми з розвитком тонічних і тетанічних судом скелетної мускулатури, які призводять до асфіксії.

Етіологія правця.

Збудник правця — Clostridium tetani — грампозитивні крупні палички із заокругленими кінцями. Важливою властивістю збудника є здатність до спороутво­рення, анаеробіозу (розмноження без доступу повітря) і токсиноутворення. На кінцях палички утворюються круглі спо­ри більшого діаметра за неї, і тому мікроб має вигляд бара­банної палички. Спори надзвичайно стійкі до дії фізичних і хімічних чинників довкілля. У ґрунті, висушених випорож­неннях, на предметах, захищених від сонячних променів, вони залишаються життєздатними навіть десятки років. В умовах анаеробіозу при температурі 37 °С і достатній вологості спо­ри проростають у вегетативну форму. Вона малостійка в довкіллі. Продукує екзотоксин — тетанотоксин, який є однією з найсильніших біологічних отрут і за силою дії поступається лише ботулінічному токсину.

Епідеміологія правця.

Джерело збудника — травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках багатьох видів тва­рин (коні, корови, вівці, кози, свині, миші, щури тощо) і людей як у вигляді спор, так і у вегетативній формі, що продукує токсин. Травні ферменти не руйнують токсин, однак він, на щастя, не всмоктується слизовою оболонкою травного каналу. З випорожненнями правцеві палички потрапляють у дов­кілля і, перетворюючись у спори, довго зберігаються. Найбільш забруднені С. tetаnі чорноземні, багаті на органічні ре­човини, ґрунти в умовах жаркого і вологого клімату. Читать далее Правець. Коротко.

Техника проведения экстренной профилактики столбняка. Пример записи в истории болезни.

Техника проведения экстренной профилактики столбняка.

Учитывая, что после введения ПСС и препаратов, содержащих столбнячный анатоксин, у особо чувствительных людей может развиться шок, за каждым привитым необходимо организовать медицинское наблюдение в течение часа после проведения прививки, а помещение, в котором проводятся прививки, должно быть обеспечено средствами противошоковой терапии.

Больного следует информировать, что в случае возникновения после введения прививки сильного недомогания, сопровождающегося головной болью, температурой или местной реакцией с отеком и покраснением или появлениям симптомов сывороточной болезни, он должен немедленно обратиться за медицинской помощью.

1. Экстренную профилактику столбняка осуществляют с соблюдением следующих правил:

1.1. Перед введением ампулу с препаратом тщательно просматривают. Препарат не подлежит применению в следующих случаях:

— при отсутствии на ампуле этикетки;

— при отсутствии на этикетке полных сведений о препарате;

— при наличии трещин на ампуле;

— при наличии неразбивающихся хлопьев, осадка или посторонних включений (волокна, пригар и др.);

— в случае истекшего срока годности препарата;

— в случае неправильного хранения препарата. Читать далее Техника проведения экстренной профилактики столбняка. Пример записи в истории болезни.

Экстренная профилактика столбняка.

Экстренная профилактика столбняка.

Экстренная профилактика  проводиться в случае травм для предупреждения столбняка. Она заключает в себе хирургическую обработку раны и создание иммунологической защиты. Иммунопрофилактика проводиться дифференцировано в зависимости от предыдущей иммунизации пациента путем ревакцинации АС-анатоксином, либо с помощью активно-пассивной иммунизации путем одновременного введения АС-анатоксина и противостолбнячной сыворотки (ПСС) или иммуноглобулина.

Экстренная активно-пассивная профилактика у ранее не привитых людей не гарантирует во всех случаях предупреждения столбняка. Кроме того, она связана с риском немедленных или отдаленных реакций и осложнений в ответ на введение ПСС. Чтобы исключить повторное введение ПСС, в случае новых травм, всем пациентам, которые получили активно-пассивную профилактику, необходимо обязательно закончить курс активной иммунизации путем одноразовой ревакцинации АП-анатоксином. Читать далее Экстренная профилактика столбняка.

Наказ МОЗ України від 05.08.1999 №198 «Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 198 від 05.08.99
м.Київ
Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця.
Активна імунізація населення України проти правця, яка проводиться з 1960 року, забезпечила зниження захворюваності в цілому у 8,5 рази. У 80-ті роки не відзначалося стійкої тенденції до подальшого зниження — щороку хворіло на правець від 90 до 110 осіб (0,18 — 0,2 на 100 000 населення). З 1993 року у зв’язку з напруженою епідемічною ситуацією в Україні з дифтерії значно активізувалася масова імунізація населення проти дифтерії та правця, що зумовило відчутне зниження захворюваності на правець — до 41 випадку (0,08 на 100 000) у 1998 році, причому на вікову групу до 14 років прийшовся лише один випадок захворювання. Проте правець в Україні лишається і сьогодні значною медичною та соціальною проблемою, оскільки займає за летальністю четверте місце після СНІДу, сказу та меліоїдозу.
У середньому в Україні за останні 5 років летальність від правця перевищує 60%. Високу летальність зумовлюють:
— вікова структура захворілих, 85 % якої складають люди похилого віку, переважно старші 60 років;
— порушення у проведенні як планової активної, так і активно-пасивної (після травми) імунізації, що не забезпечує належного захисного рівня протиправцевого імунітету;
— відсутність належної санітарно-освітньої роботи, внаслідок чого майже 80 % потерпілих після травм несвоєчасно або зовсім не звертаються по медичну допомогу;
— наявність регіонів з високим ризиком зараження, де ступінь обсіменіння грунтів правцевою паличкою 95-98%.

Наказ МОЗ України №188 від 17.05.2005 Додається: Інструкція щодо організації епідеміологічного нагляду за кором.

ІНСТРУКЦІЯ  ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА КОРОМ

1.     ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.    Ця Інструкція розроблена відповідно  до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженим Указом Президента України від 24.07.2000 № 918 (із змінами).

Метою епідеміологічного нагляду за кором є подальше зниження захворюваності та створення передумов для її ліквідації (елімінації).

Для ефективного проведення епідеміологічного нагляду необхідна чітка взаємодія закладів охорони здоров’я, об’єднання спеціалістів різного профілю – епідеміологів, інфекціоністів, терапевтів, педіатрів, імунологів, вірусологів.

1.2. У цій Інструкції наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Клінічне визначення випадку захворювання на кір:

— будь-який  хворий  з  лихоманкою  і   генералізованою плямисто-папульозною висипкою (не везикулярною) та з одним з таких симптомів: кашлем, ринітом чи кон’юнктивітом;

— будь-який хворий, у якого медичний працівник підозрює захворювання на кір. Читать далее Наказ МОЗ України №188 від 17.05.2005 Додається: Інструкція щодо організації епідеміологічного нагляду за кором.

Наказ МОЗ України № 595 від 16.09.2011 Додається: Календар профілактичних щеплень в Україні.

КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ

І. Загальні положення

1. Цей Календар включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Інші обов’язкові щеплення встановлюються для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров’я; проти вірусного гепатиту В осіб із злоякісними новоутвореннями, осіб, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів; щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами.

 2. Обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

 3. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

 4. З метою специфічної профілактики інфекційних хвороб особи, які бажають зробити щеплення, для яких є медичні імунобіологічні препарати, зареєстровані в Україні, можуть зробити щеплення за направленням лікаря.

 5. У цьому Календарі терміни вживаються в такому значенні:

вакцинація (щеплення, імунізація) — створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини чи анатоксину;

ревакцинація – повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб;

 первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб. Читать далее Наказ МОЗ України № 595 від 16.09.2011 Додається: Календар профілактичних щеплень в Україні.

Наказ МОЗ України № 595 від 16.09.2011 Додається: Інструкція щодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації.

Інструкція щодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного.

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає порядок проведення епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного.

2. Вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для закладів охорони здоров’я України незалежно від форм власності та відомчої належності.

3. Моніторинг за несприятливими подіями після імунізації або туберкулінодіагностики – це система постійного спостереження за безпекою вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного в умовах їх практичного використання.

Несприятливі події після імунізації (далі – НППІ) – усі захворювання, які зареєстровані у щепленого протягом післявакцинального періоду. До НППІ належать: ускладнений перебіг післявакцинального періоду та післявакцинальні реакції і ускладнення.

Післявакцинальні реакції (далі — реакції) – це клінічні ознаки нестійких патологічних (функціональних) змін в організмі, що виникають у зв’язку з проведенням щеплення.

Післявакцинальні ускладнення (далі — ускладнення) – це стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень у стані здоров’я.

Післявакцинальний період – 30 діб після проведеного щеплення, крім вакцин для профілактики туберкульозу (БЦЖ, БЦЖ-м), оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ) та вакцин, які містять паротитний компонент, для яких післявакцинальний період визначається відповідно до інструкції про застосування вакцини. Читать далее Наказ МОЗ України № 595 від 16.09.2011 Додається: Інструкція щодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації.