Тактика лікаря при виявленн HBs Ag.

Виявлено HBs Ag, подальша тактика:

1. Підтвердити наявність HBs Ag в іншій лабораторії.

2. Необхідно провести обстеження на інші маркери вірусного гепатиту В:

— a HBcor Ig M          — a HBe Ig   (або HBe Ag)

— a HBcor Ig G           — a HBs Ig

3. Біохімічні обстеження: Читать далее Тактика лікаря при виявленн HBs Ag.

Вірусний гепатит В — термінологія.

ВГВ — термінологія.

Неактивне носійство HBsAg — стійка інфекція печінки ВГВ, що не супроводжується значимим та прогресуючим некротично-запальним ураженням.
Діагностичні критерії неактивного носійства HBsAg:
1. Виявлення HBsAg > 6 місяців.
2. HBeAg-, анти-HBe +.
3. Рівень ДНК ВГВ у сироватці < 2000 МО/мл.
4. Стійко нормальні рівні АЛТ/АСТ.
5. Дані біопсії печінки підтверджують відсутність активного гепатиту.

Гепатит В, що розрішився — наявність в анамнезі інфекції ВГВ, що не супроводжується подальшими вірусологічними, біохімічними або гістологічними ознаками активної вірусної інфекції чи захворювання.
Діагностичні критерії гепатиту В, що розрішився: Читать далее Вірусний гепатит В — термінологія.

Лечение герпетической инфекции

Лечение герпесвирусных инфекцй человека.

Учитывая наличие большого количества противоречивой и неоднозначной информации о современных терапевтических стратегиях при герпесвирусных инфекциях человека, в настоящей публикации мы посчитали своим долгом систематизировать и представить медицинской общественности данные, касающиеся этой проблемы.

Зовиракс, первый препарат ацикловира.
Зовиракс, первый препарат ацикловира.

Специфические противовирусные препараты

Первым специфичическим противогерпетическим препаратом являлся ацикловир, за который компания-разработчик “Glaxo Smith Kline” получила Нобелевскую премию. По химической структуре ацикловир является ациклическим аналогом дезоксигуанозина, естественного компонента ДНК, где кольцевая структура сахара замещена ациклической боковой цепью. В результате такой модификации вирусная ДНК-полимераза воспринимает молекулу препарата в качестве субстрата для синтеза вирусной ДНК. Читать далее Лечение герпетической инфекции

Порядок проведення заходів у рзі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу викликану вірусом Ебола.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров’я
України
24 жовтня 2014 року N 770
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
05 листопада 2014 р. за N 1392/26169

ПОРЯДОК
проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу,спричинену вірусом Ебола

I. Загальні положення.

1. Цей Порядок визначає механізм проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу, спричинену вірусом Ебола, закладами та установами охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, Державної санітарно-епідеміологічної служби України та спрямований на зниження ризику занесення і поширення на території України захворювань на хворобу, спричинену вірусом Ебола (далі — ХСВЕ).

2. У цьому Порядку термін «вірус Ебола» вживається у такому значенні — це вірус, що належить до роду Ebolavirus родини Filoviridae порядку Mononegavirales. Філовіруси (як і інші віруси порядку Mononegavirales) є оболонковими вірусами, геном яких представлений несегментованою однонитковою негативною рибонуклеїновою кислотою
(далі — РНК). Віріони філовірусів мають характерну ниткоподібну морфологію, завдяки якій родина й отримала свою назву (від латин. filo — ниткоподібний). Діаметр віріонів вірусів Ебола — 80 — 100 нм, довжина значно варіює, досягаючи 14000 нм. Завдяки великому розміру та характерній морфології експрес-діагностика філовірусних інфекцій може бути здійснена методом електронної мікроскопії. Рід Ebolavirus складається з п’яти різних видів —  Бундібугіо, Таї Форест, Рестон, Судан і Заїр. Читать далее Порядок проведення заходів у рзі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу викликану вірусом Ебола.

Наказ МОЗ України №770 від 24.10.14 «Про організацію проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу, спричинену вірусом Ебола.»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

№770 від 24.10.14

Про організацію проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу, спричинену вірусом Ебола.

Відповідно до статей 6, 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпункту 4 пункту 4, пункту 12 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 467,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Порядок проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу, спричинену вірусом Ебола (далі – Порядок);

2) Положення про Оперативний штаб Міністерства охорони здоров’я України з локалізації та ліквідації спалаху хвороби, спричиненої вірусом Ебола (далі – Оперативний штаб). Читать далее Наказ МОЗ України №770 від 24.10.14 «Про організацію проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу, спричинену вірусом Ебола.»

Лихорадка Эбола.

Болезнь, вызванная вирусом Эбола.Вирус Эбола

Болезнь, вызванная вирусом Эбола,— природноочаговая особо опасная инфекция с тяжелым течением, характеризующаяся лихорадкой, геморрагическим синдромом и полиорганными поражениями. Это РНК-вирусный патоген с высокой частотой мутации антигенной структуры и высокой вирулентностью. Вирус Эбола — зооноз с несколькими механизмами и путями передачи возбудителя. Летальность достигает 90 %. Этиотропное лечение и специфическая профилактика не разработаны. Читать далее Лихорадка Эбола.

Корь

Корь

Корь  — острое антропонозное высококонтагиозное вирусное заболевание,

для которого характерны интоксикация, лихорадка, поражение верхних дыхательных путей и конъюнктивы, а также специфическая энантема на слизистой оболочке полости рта (пятна Бельского — Филатова — Коплика) и пятнисто-папулезная этапно появляющаяся сыпь на коже.

Лат. morbilli. Англ. measles, rubeola.

Читать далее Корь

Лихорадка Ласса. Кратко.

Лихорадка Ласса

 

Лихорадка Ласса относиться к геморрагическим лихорадкам – это острое вирусное антропо-зоонозное природно-очаговое заболевание, характеризующееся лихорадкой, геморрагическим синдромом, язвенным поражением слизистой оболочки полости рта и глотки, лимфаденопатией и пневмонией.

Эпидемиология и итория.

Заболевание впервые зарегистрировано в 1969 г. в городе Ласса (Нигерия). Три из пяти случаев заболевания у медицинских сестёр и исследователей закончились летальным исходом. Возбудитель выделен в 1970г. Читать далее Лихорадка Ласса. Кратко.

Карельская лихорадка или болезнь Окельбо. Кратко.

Карельская лихорадка или болезнь Окельбо.

 

Карельская лихорадка, болезнь Окельбо, болезнь Погоста – это природно-очаговое острое вирусное заболевание с трансмиссивным механизмом передачи, которое характеризуется лихорадкой, умеренной интоксикацией, артралгиями и экзантемой.

История.

Впервые вспышка лихорадки зарегистрирована в населённом пункте Окельбо (Швеция) в 1960г., потом в 1981г. в Финляндии под названием болезнь Погоста и в 1982 в Карелии как Карельская лихорадка. Наиболее крупная вспышка наблюдалась в 1982 году, она продолжалась с 19 июля по 12 сентября, пик заболеваемости приходился на август. В последующем аналогичные случаи болезни наблюдали в Финляндии и Карелии, но чаще всего между 60-й и 64-й параллелями. Этиология заболевания была установлена в 1982 г. во время эпидемической вспышки заболевания в Центральной Швеции, когда от собранных там комаров удалось впервые выделить вирус. Для исследований использовались клеточные культуры (клетки Vero). Читать далее Карельская лихорадка или болезнь Окельбо. Кратко.

Лихорадка Ласса. Патогенез.

Лихорадка Ласса, патогенез заболевания.

Патогенез при Лихорадке Ласса изучен ещё недостаточно, поэтому о процессах, происходящих в зараженном организме и ведущих к развитию болезни, можно говорить лишь в самых общих чертах.

Изучение течения заболевания на экспериментальных моделях (мартышки) и анализ летальных случаев у людей позволили говорить о том, что при лихорадке Ласса первичное размножение вирусов происходит в регионарных лимфатических узлах, каких именно – определяется путём проникновения вируса в организм. Возникающая затем гематогенная диссеминация сопровождается проникновением возбудителей практически во все органы, где они размножаются (особенно активно – в паринхиматозных органах), и формируют зоны поражения. Повреждения обнаруживаются  в почках, мочевых путях, печени, поджелудочной железе, железах внутренней секреции и половых, а так же ЦНС и других органах. На этом фоне вирусы выявляются во всех биологических жидкостях  организма (кровь, моча, экссудаты и транссудаты, мокрота). Читать далее Лихорадка Ласса. Патогенез.