Державна програма лікування вірусних гепатитів.

Об’ява

У Миколаївській області діє Державна цільова програма профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів.
Вона дає можливість хворим вірусним гепатитомВ та вірусним гепатитом С пройти курс специфічного лікування безкоштовно
Для участі в програмі та за додатковою інформацією звертайтеся до сімейних лікарів ЦПМСД та до КІЗу.

Печень2

 

Диспансеризація при холері.

Диспансеризація при холері.

Відповідно до

Наказу №167 від 30.05.97

      Реконвалесцентів холери виписують із стаціонару  після  клінічного видужання та 3 негативних бактеріологічних досліджень випорожнень, проведених через 24-48 годин після  закінчення  антибактеріального лікування.  Робітникам підприємств харчування та іншим особам, які до   них   прирівнюються,   проводиться   одноразове    контрольне бакдослідження  порцій  В  і  С жовчі.  При позитивних результатах бакдосліджень призначається повний курс етіотропного лікування.

     Реконвалесценти холери підлягають диспансерному спостереженню протягом 3 місяців.  Протягом першого місяця щодекади їм проводять бактеріологічне  обстеження  випорожнень  і один раз жовчі.  Перше бакдослідження проводять після прийняття хворим  30,0  г  сульфата магнія.  У  наступні 2 місяці досліджують кал на вібріофлору 1 раз на місяць. Читать далее Диспансеризація при холері.

Тести для атестації лікарів на категорію, атестації лікарів-спеціалістів, інтернів. Інфекційні хвороби.

Тести для атестації лікарів на категорію,  лікарів-спеціалістів, інтернів. Інфекційні хвороби. Шпори!

Вдалого складання тестового контролю! :-)

Завантажити (скачать):

Повітряно-крапельні інф.
Кровяні інф.
Зоонози.
Нейроінфекції. Менінгокок.

(матеріал взятий з сайту  http://www.moz.org.ua/index.php?file=subject&spec_id=43)

 

Вимоги до вибору активного чинника біологічної зброї.

 ВИМОГИ ДО АКТИВНОГО ЧИННИКА БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ

Не всі хвороботворБіологічна зброяні для людей, тварин і рослин мікро­організми та їх токсини можна використовувати у біологічній атаці. Але якими саме особливостями має володіти біологічний агент для його ефективного використання в якості біологчної зброї? Аналізуючи цю проблему, протягом багатьох років різні експертні групи намагалися встановити відповідний потенціал окремих чинників. У порядку створення це були:

— Група експертів ООН (1969 p.);

— ВООЗ (1970 p.);

— Третя оглядова конференція Конвенції про заборону біологічної зброї в рамках розробки засобів довіри (1992р.); Читать далее Вимоги до вибору активного чинника біологічної зброї.

Основні сучасні напрямки розвитку біологічної зброї.

ОСНОВНІ СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ

Експерти доводять, що класичні чинники біологічної зброї становлять значну загрозу, але доцільність їх використання зменшується в міру посилення обороноздатності розвинених країн. Разом з тим, все більше занепокоєння викликають сучасні досяг­нення біо технології, передусім генноі інженерії, за допомогою яких можна суттєво удосконалити біологічну зброю для підвищення її вражаючої дії та запропонувати принципово нові види озброєння. Отже, можна стверджувати, що боєздатність біологічної зброї росте пропорційно вдосконаленню оборонної здатності передових країн. Ніхто не може стверджувати з достатньою долею вірогідності які саме дослідження проводятся в рамках секретних програм. Але основні сучасні напрямки розвитку біологічної зброї наступні:

— генетична зброя;

— функціональна геноміка;

— протеоміка;

— геноміка мікроорганізмів;

— модифікація інфекційних хвороб тварин та рослин;

— синтез,проектування та векторизація ліків.

Читать далее Основні сучасні напрямки розвитку біологічної зброї.

Історія біологічної зброї.

Історія розвитку біологічної зброї з глибокої давнини до наших часів.

Дані про використання біологічних агентів з метою знищення людей у минулому досить численні й сягають стародавніх часів. До початку «золотої пори» мікробіології (середина XIX століття) застосування її опиралося на емпіричні дані. Вдосконалення відбувалось у напрямку від примітивних форм диверсії відомим заразним матеріалом аж до широкомасштабного використання біологічних середників для штучного поширення інфекційних хвороб серед людей і тварин, головним чином поміж ворожих військовиків і коней. До наших часів використання біологічних середників не лише не втратило своєї актуальності, а навпаки, набуло витонченості і потужності одночасно. Спрбуємо розглянути розвиток біологічної зброї з VI століття до н.е. до використаня її у світових войнах і революціях ІХ-ХХ століть, військових конфліктах ХХІ стліття.

Читать далее Історія біологічної зброї.

Влияние света на иммунные процессы в организме.

ВЛИЯНИЕ СВЕТА НА ИММУННЫЕ ПРОЦЕССЫ В ОРГАНИЗМЕ.
ЭЗОФИЛАКСИЯ, роль кожи в формировании иммунитета.

Особенно важной при изучении влияния света натечение инфек­ционных заболеваний является роль света в отношении совершаю­щихся в организме иммунизационных процессов. Участие кожи и ее значение в этом вопросе нельзя недооценивать, так как, с одной стороны, большое количество биологических и клинических фактов является подтверждением этого, с другой — увеличивается количество доказательств того, что свет оказывает несомненное влияние на вы­соту и интенсивность совершающихся в коже иммунизационных процессов. Невольно при этом обращает на себя внимание значение ин­тенсивности действия и часто прямо противоположные результаты в зависимости от величины дозировки. Важно подчеркнуть, что име­ющиеся на этот счет наблюдения, говорят о том, что активирование иммунизационных процессов происходит при небольшой интенсивности освещения, в то время как очень интен­сивные и продолжительные освещения часто вызывают отрицательные фазы иммунитета. Читать далее Влияние света на иммунные процессы в организме.

Фимбрии бактерий.

ФИМБРИИ

Фимбрии (от лат. fimbria – бахрома)  или пили (от лат. pilus – волосок) – длинные, тонкие, прямые трубчатые выросты на поверхности клетки, которые могут располагаться как одном конце клетки, так и на обоих полюсах или по всей её поверхности. Пили (фимбрии) были впервые выявлены у Escherichia coli K12. Они характерны для Гр «-» бактерий. Фимбрии значительно короче жгутиков (0,5 – 10 мкм) и могут быть как у подвижных, так и у неподвижных бактерий. Они возникают из базального тельца, которое находится в цитоплазматической мембране, и проходят через клеточную стенку наружу. Фимбрии состоят из множества белковых субъединиц, которые соединяясь, принимают спиралевидную форму. Одна субъединица называется пилином. В составе пилина есть консервативные и вариабельные участки. Перестройки хромосом, ведущие к экспрессии любого из неактивных генов пилина, сопровождаються изменением антигенного состава фимбрии. То есть, так как фимбрии играют роль одного из антигенов бактериальной клетки, то изменения их белкового состава ведут и к изменениям антигенных свойств штамма.

Фимбрии являются факторами колонизации бактериальных клеток. Они позволяют бактериям прикрепляться к различным поверхностям, в том числе, эпителиальным клеткам и препятствуют их захвату нейтрофилами.

«Мужские» клетки бактерий могут иметь несколько половых фимбрий, так называемых F-фимбрий, которые образуют между ними и «женскими» бактериальными клетками полые мостики, через которые при конъюгации бактерий передается ДНК.

У отдельной клетки может быть несколько сотен фимбрий, выполняющих различные функции.

Узловатая эритема

Эритема узловатая (L–52 по МКБ–Х)
 — erythema nodosum, нодозная еритема, узловатый васкулит

— дерматоз, заболевание из группы глубоких ангиитов кожи,  характеризующееся воспалительным поражением мелких сосудов кожи и подкожной жировой клетчатки. Проявляется возникновением в дерме или подкожной клетчатке на голенях и бедрах плотных болезненных узлов диаметром от 0,5 – 1,5 см. и более с гиперемией кожи над ними.

Впервые описал узловатую эритему (УЭ) английский дерматолог R. Willan в 1798 г. Он же обратил внимание на более частое развитие данной патологии у женщин. В 1860 г. F. Hebra подробно изложил клинические проявления этого дерматоза.

Читать далее Узловатая эритема