Правець. Коротко.

ПРАВЕЦЬ

Правець або tetanus — одна із найтяжчих інфекційних хво­роб, що спричинюється анаеробним збудником — правце­вою паличкою. Характеризується ураженням нервової си­стеми з розвитком тонічних і тетанічних судом скелетної мускулатури, які призводять до асфіксії.

Етіологія правця.

Збудник правця — Clostridium tetani — грампозитивні крупні палички із заокругленими кінцями. Важливою властивістю збудника є здатність до спороутво­рення, анаеробіозу (розмноження без доступу повітря) і токсиноутворення. На кінцях палички утворюються круглі спо­ри більшого діаметра за неї, і тому мікроб має вигляд бара­банної палички. Спори надзвичайно стійкі до дії фізичних і хімічних чинників довкілля. У ґрунті, висушених випорож­неннях, на предметах, захищених від сонячних променів, вони залишаються життєздатними навіть десятки років. В умовах анаеробіозу при температурі 37 °С і достатній вологості спо­ри проростають у вегетативну форму. Вона малостійка в довкіллі. Продукує екзотоксин — тетанотоксин, який є однією з найсильніших біологічних отрут і за силою дії поступається лише ботулінічному токсину.

Епідеміологія правця.

Джерело збудника — травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках багатьох видів тва­рин (коні, корови, вівці, кози, свині, миші, щури тощо) і людей як у вигляді спор, так і у вегетативній формі, що продукує токсин. Травні ферменти не руйнують токсин, однак він, на щастя, не всмоктується слизовою оболонкою травного каналу. З випорожненнями правцеві палички потрапляють у дов­кілля і, перетворюючись у спори, довго зберігаються. Найбільш забруднені С. tetаnі чорноземні, багаті на органічні ре­човини, ґрунти в умовах жаркого і вологого клімату. Читать далее Правець. Коротко.

Техника проведения экстренной профилактики столбняка. Пример записи в истории болезни.

Техника проведения экстренной профилактики столбняка.

Учитывая, что после введения ПСС и препаратов, содержащих столбнячный анатоксин, у особо чувствительных людей может развиться шок, за каждым привитым необходимо организовать медицинское наблюдение в течение часа после проведения прививки, а помещение, в котором проводятся прививки, должно быть обеспечено средствами противошоковой терапии.

Больного следует информировать, что в случае возникновения после введения прививки сильного недомогания, сопровождающегося головной болью, температурой или местной реакцией с отеком и покраснением или появлениям симптомов сывороточной болезни, он должен немедленно обратиться за медицинской помощью.

1. Экстренную профилактику столбняка осуществляют с соблюдением следующих правил:

1.1. Перед введением ампулу с препаратом тщательно просматривают. Препарат не подлежит применению в следующих случаях:

— при отсутствии на ампуле этикетки;

— при отсутствии на этикетке полных сведений о препарате;

— при наличии трещин на ампуле;

— при наличии неразбивающихся хлопьев, осадка или посторонних включений (волокна, пригар и др.);

— в случае истекшего срока годности препарата;

— в случае неправильного хранения препарата. Читать далее Техника проведения экстренной профилактики столбняка. Пример записи в истории болезни.

Столбняк.

Краткие исторические сведения о столбняке.

Столбняк — одно из самых древних инфекционных заболеваний человека, известных медицине. В древних папирусах, относящихся к 2000-му году до н. э. и даже ранее, встречаются описания, дающие основание говорить об этом. Но первым врачом, подробно описавшим клинику столбняка, был Гиппократ (III—IV в. до н. э.). От столбняка умер его сын, поэтому не случайно он описал эту болезнь особенно детально и дал ей название «тетанус». Этим термином врачи всего мира пользуются и теперь (от греч. tetanos — тяну, вытягиваю). Сведения о столбняке находим в работах последователей Гиппократа. Врач Аретей в 50-м г. до н. э. так пишет об этой болезни: «Тетанус — нечеловеческое страдание, кото­рое причиняет боль даже тому, кто наблюдает за муками больного», О страданиях, испытываемых человеком при столбняке, говорится в священной индусской книге «Аюрведа». В Библии упоминается но­ворожденный сын царя Давида, погибший от столбняка. О губитель­ной силе неизвестного яда знали туземцы, натиравшие свои стрелы землей, смешанной с испражнениями животных.

И лишь в XIX в. ученые-хирурги Н. И. Пирогов и Т. Billroth, на­блюдавшие столбняк у раненых на полях сражений, первые выска­зали мысль об инфекционной природе болезни. Но только в 80-е го­ды было доказано это предположение: в 1884—1885 гг. независимо друг от друга, столбнячную палочку обнаружили и описали Н. Д. Монастырский (в ране умершего от столбняка) и A. Nicolaier (в месте инъекции взвеси садовой земли кролику). Впоследствии обнаружен­ный ими микроорганизм получил название «палочка Монастырско­го— Николайера». В чистой культуре несколько лет спустя (1889) получил возбудителя S. Kitasato. С этого времени во многих странах начались активные работы по изучению столбнячной палочки. В 1890 г. удалось получить токсин столбнячной палочки сразу двум ученым — Е. Behring и S. Kitasato, их работы в дальнейшем были по­священы методике изготовления антитоксической сыворотки. Читать далее Столбняк.

Экстренная профилактика столбняка.

Экстренная профилактика столбняка.

Экстренная профилактика  проводиться в случае травм для предупреждения столбняка. Она заключает в себе хирургическую обработку раны и создание иммунологической защиты. Иммунопрофилактика проводиться дифференцировано в зависимости от предыдущей иммунизации пациента путем ревакцинации АС-анатоксином, либо с помощью активно-пассивной иммунизации путем одновременного введения АС-анатоксина и противостолбнячной сыворотки (ПСС) или иммуноглобулина.

Экстренная активно-пассивная профилактика у ранее не привитых людей не гарантирует во всех случаях предупреждения столбняка. Кроме того, она связана с риском немедленных или отдаленных реакций и осложнений в ответ на введение ПСС. Чтобы исключить повторное введение ПСС, в случае новых травм, всем пациентам, которые получили активно-пассивную профилактику, необходимо обязательно закончить курс активной иммунизации путем одноразовой ревакцинации АП-анатоксином. Читать далее Экстренная профилактика столбняка.

Наказ МОЗ України від 05.08.1999 №198 «Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 198 від 05.08.99
м.Київ
Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця.
Активна імунізація населення України проти правця, яка проводиться з 1960 року, забезпечила зниження захворюваності в цілому у 8,5 рази. У 80-ті роки не відзначалося стійкої тенденції до подальшого зниження — щороку хворіло на правець від 90 до 110 осіб (0,18 — 0,2 на 100 000 населення). З 1993 року у зв’язку з напруженою епідемічною ситуацією в Україні з дифтерії значно активізувалася масова імунізація населення проти дифтерії та правця, що зумовило відчутне зниження захворюваності на правець — до 41 випадку (0,08 на 100 000) у 1998 році, причому на вікову групу до 14 років прийшовся лише один випадок захворювання. Проте правець в Україні лишається і сьогодні значною медичною та соціальною проблемою, оскільки займає за летальністю четверте місце після СНІДу, сказу та меліоїдозу.
У середньому в Україні за останні 5 років летальність від правця перевищує 60%. Високу летальність зумовлюють:
— вікова структура захворілих, 85 % якої складають люди похилого віку, переважно старші 60 років;
— порушення у проведенні як планової активної, так і активно-пасивної (після травми) імунізації, що не забезпечує належного захисного рівня протиправцевого імунітету;
— відсутність належної санітарно-освітньої роботи, внаслідок чого майже 80 % потерпілих після травм несвоєчасно або зовсім не звертаються по медичну допомогу;
— наявність регіонів з високим ризиком зараження, де ступінь обсіменіння грунтів правцевою паличкою 95-98%.