Лептоспироз.

Лептоспіроз.лептоспира (2)

Лептоспірозгостре циклічне захворювання людини й тва­рин, спричинюване різними штамами лептоспір. Характери­зується значним поліморфізмом клінічних проявів (з переваж­ним ураженням нирок та печінки), патогенетичну основу яких становлять генералізований капіляротоксикоз і дія імунних ком­плексів.

Синоніми: хвороба Васильєва—Вейля, водяна гарячка, лугова гарячка, собача гарячка, японська семиденна гарячка, нанукаямі, хвороба свинопасів, болотна гарячка тощо.

Лат. — leptospirosis.

Англ. — leptospirosis.

Короткі історичні відомості про лептоспіроз.

Захворювання, що нагадують леп­тоспіроз, описувалися здавна. У 1841 р. російський лікар Зейдліц, а в 1883 р. французький лікар Landusi повідомляють про випадки захво­рювань, які перебігали з тяжкою інтоксикацією, жовтяницею та ура­женням нирок. Цією проблемою зацікавився М.П. Васильєв, учень С.П. Боткіна. У 1886 р. він опублікував результати своїх спостере­жень за перебігом хвороби у 17 пацієнтів. Він назвав хворобу «ін­фекційна жовтуха». Того ж року з’являється повідомлення A. Weil про аналогічні захворювання (він спостерігав 4 випадки). Праці цих дослідників дали змогу на підставі особливостей клінічного перебігу виділити нову хворобу в окрему нозологічну форму, що згодом отри­мала назву «хвороба Васильєва—Вейля». Читать далее Лептоспироз.

Протокол лікування менінгококемії у дітей.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

 Від 12.10.2009 № 737

Протокол лікування менінгококемії у дітей.

1.     ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Менінгококова інфекція (далі — МІ) є важливою проблемою в Україні. Це пов’язано з високим рівнем захворюваності та летальності. У світі щороку реєструється приблизно 500000  випадків МІ, з них близько 50000 закінчується летально. Незважаючи на те, що рівень захворюваності на цю інфекцію відносно невисокий в порівнянні з іншими інфекціями, летальність за світовими  даними становить приблизно 10%. В Україні на сьогодні летальність при менінгококовій інфекції досягає 11%-17%. Основна кількість несприятливих наслідків при менінгококовій інфекції припадає на менінгококемію. Читать далее Протокол лікування менінгококемії у дітей.

Лікування холери (витяг)

Лікування холери.

    (витяг з Наказу №167 від 30.05.97)

               Регідратація  починається негайно після  виявлення  хворого  на  всіх  етапах  надання  йому

допомоги:  вдома, в поліклініці, під час евакуації, в приймальному відділенні і в стаціонарі.

               Умовно виділяють  два  етапи нормалізації водно-електролітних порушень у хворих на  холеру:  первинна  регідратація,  мета  якої поповнити  втрати води протягом 1-3 годин,  другий етап – корекція втрат рідини та електролітів,  які  далі  продовжуються,  а  також показників  КЛС,  який продовжується до нормалізації випорожнень і діурезу.

               Регідратація у хворих при зневодненні I-II ступеня може бути забезпечена пероральним прийомом полііонних  сольових  ізотонічних або злегка гіпотонічних розчинів. Орально-регідраційні   суміші  розчиняють  в 1000,0 мл кип’яченої води і дають  пити  хворому  протягом  однієї години в такому об’ємі:

M х A

V мл/год = ——-  х 10,  де

6

     V — об’єм рідини в мл, який приймає хворий протягом години,

     M — маса тіла хворого в кг,

     A — відсоток втрати маси тіла хворим. Читать далее Лікування холери (витяг)

Диспансеризація при холері.

Диспансеризація при холері.

Відповідно до

Наказу №167 від 30.05.97

      Реконвалесцентів холери виписують із стаціонару  після  клінічного видужання та 3 негативних бактеріологічних досліджень випорожнень, проведених через 24-48 годин після  закінчення  антибактеріального лікування.  Робітникам підприємств харчування та іншим особам, які до   них   прирівнюються,   проводиться   одноразове    контрольне бакдослідження  порцій  В  і  С жовчі.  При позитивних результатах бакдосліджень призначається повний курс етіотропного лікування.

     Реконвалесценти холери підлягають диспансерному спостереженню протягом 3 місяців.  Протягом першого місяця щодекади їм проводять бактеріологічне  обстеження  випорожнень  і один раз жовчі.  Перше бакдослідження проводять після прийняття хворим  30,0  г  сульфата магнія.  У  наступні 2 місяці досліджують кал на вібріофлору 1 раз на місяць. Читать далее Диспансеризація при холері.

Дифференциальный диагноз менингококковой инфекции.

Дифференциальный диагноз менингококковой инфекции.

 

1. Менингококковый назофарингит приходится дифференцировать с различными поражениями носоглотки вирусной, бактериальной, аллергической природы.

— Поражение носоглотки, вызванное респираторными вирусами (гриппозными и парагриппозными вирусами, риновирусами, аденовирусами), отличают следующие признаки:

        характер отделяемого из носа (при ОРВИ — водянистые, серозные; при менингококковой инфекции — гнойные, слизистогнойные с первого для болезни);

        отсутствие характерных для менингококкового назофарингита гнойных «дорожек»;

        отсутствие лейкоцитоза, нейтрофилеза в крови. Читать далее Дифференциальный диагноз менингококковой инфекции.

Менингококковая инфекция.

Менингококковая инфекция.

 

Менингококк (диплококки)
Менингококк (диплококки)

 Менингококковая инфекция – антропонозное инфекци

онное заболевание с капельным

механизмом передачи, вызываемое менингококком и имеющее широкий диапазон клинических проявлений, от бессимптомного менингококконосительства до бурнопротекающих менингококкового сепсиса и менингоэнцефалита.

  Читать далее Менингококковая инфекция.

Лептоспироз.

ЛептоспирозLeptospirosis7

Лептоспироз — острое циклическое заболевание чело­века и животных, вызываемое различными штаммами лептоспир, характеризующееся большим полиморфиз­мом клинических проявлений (с преимущественным поражением почек и печени), патогенетическую основу кото­рых составляют генерализованный капилляротоксикоз и действие иммунных комплексов.

Синонимы: болезнь Васильева — Вейля, водная лихо­радка, луговая лихорадка, собачья лихорадка, японская семидневная лихорадка, нанукаями, болезнь свинопасов, болотная лихорадка и т, д.

Лат. — leptospirosis.

Англ. — leptospirosis. Читать далее Лептоспироз.

Листериоз.

ЛИСТЕРИОЗ.

Листериоз (Listeriosis) или  листереллез, невреллез, гранулематоз новорожден­ных, болезнь реки Тигр — это зоонозная инфекция со множественными путями передачи, характеризующаяся преимущественным поражением мононуклеарно-фагоцнтарной системы и имеющая различные варианты течения с преобладанием ангинозно-септической н нервной форм, возбудителями которого являются патогенные виды листерий. Читать далее Листериоз.

Техника забора крови и приготовления мазков для исследования на малярию.

Техника забора крови и приготовления толстой капли и тонкого мазка для исследования на малярию.

Достоверное установление диагноза малярии осуществляется исследованием препаратов толстой капли крови и тонкого мазка, и обнаружением в них малярийных паразитов.

Для приготовления препаратов, кровь обычно берут из 4-го пальца левой руки (меньше подвергающегося загрязнению). Концевую фалангу 4-го пальца предварительно протирают кусочком марли или ваты, пропитанной спиртом, после чего спирту дают испариться с поверхности кожи. Укол наносят копьём на глубину 2-3 мм, в зависимости от толщины кожи.

Выступившую на месте прокола первую каплю крови снимают кусочком сухой ваты, дают появиться второй капле, из которой приготовляют препарат.

Предметные стекла должны быть тщательно обезжирены. Для этого их кипятят в мыльном растворе, затем промывают в мыльном растворе. Затем промывают водопроводной и дистиллированной водой и высушивают спиртом. Читать далее Техника забора крови и приготовления мазков для исследования на малярию.

Правець. Коротко.

ПРАВЕЦЬ

Правець або tetanus — одна із найтяжчих інфекційних хво­роб, що спричинюється анаеробним збудником — правце­вою паличкою. Характеризується ураженням нервової си­стеми з розвитком тонічних і тетанічних судом скелетної мускулатури, які призводять до асфіксії.

Етіологія правця.

Збудник правця — Clostridium tetani — грампозитивні крупні палички із заокругленими кінцями. Важливою властивістю збудника є здатність до спороутво­рення, анаеробіозу (розмноження без доступу повітря) і токсиноутворення. На кінцях палички утворюються круглі спо­ри більшого діаметра за неї, і тому мікроб має вигляд бара­банної палички. Спори надзвичайно стійкі до дії фізичних і хімічних чинників довкілля. У ґрунті, висушених випорож­неннях, на предметах, захищених від сонячних променів, вони залишаються життєздатними навіть десятки років. В умовах анаеробіозу при температурі 37 °С і достатній вологості спо­ри проростають у вегетативну форму. Вона малостійка в довкіллі. Продукує екзотоксин — тетанотоксин, який є однією з найсильніших біологічних отрут і за силою дії поступається лише ботулінічному токсину.

Епідеміологія правця.

Джерело збудника — травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках багатьох видів тва­рин (коні, корови, вівці, кози, свині, миші, щури тощо) і людей як у вигляді спор, так і у вегетативній формі, що продукує токсин. Травні ферменти не руйнують токсин, однак він, на щастя, не всмоктується слизовою оболонкою травного каналу. З випорожненнями правцеві палички потрапляють у дов­кілля і, перетворюючись у спори, довго зберігаються. Найбільш забруднені С. tetаnі чорноземні, багаті на органічні ре­човини, ґрунти в умовах жаркого і вологого клімату. Читать далее Правець. Коротко.